Супергерої української літератури

Ростислав Семків, художниця Ольга Глумчер “Пригоди української літератури”(від романтизму до постмодернізму). К: “Темпора”, 2023 - 668 с.

Коли прочитав нову книгу Ростислава Семківа “Пригоди української літератури, зрозумів, що хоч читаю немало книг, а для мене це - початок... Початок відкриття для себе по - новому класиків української літератури: Тараса Шевченка, Івана Франка, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Миколи Хвильового, Валер'яна Підмогильного, Василя Стуса, Миколи Зерова, Богдана-Ігоря Антонича та дуже багатьох інших письменників, творчість яких потрібно переосмислити, або ж просто насолодитися художніми текстами, які залишаються актуальними й зараз.

Сам автор книги визначає її як “популярний нарис історії літератури”. Текст книги не є перенасичений літературознавчими термінами. Мені видається, що автор має на меті розповісти про письменника та \або письменницю настільки цікаво, щоб після прочитання цієї книжки, читач сам захотів дізнатися про життя та творчість цього автора та його тексти якомога більше, пізнати обставини в яких він жив та творив, в умовах, коли українська література була під постійною загрозою з боку російської імперії, а потім тоталітарної радянської системи.

Важливо, що літературознавець висвітлює українську літературу, як невіддільну частину європейського літературного процесу, показує з погляду порівняльного літературознавства, що в українській літературі відбуваються ті самі процеси, розвиваються ті самі літературні напрями, жанри, що й в інших літературах: німецькій, англійській, французькій, польській, чеській іспанській, американській, латиноамериканській та інших, які автор так захопливо аналізує, заохочує читати, досліджувати.

Впевнений, що книга “Пригоди української літератури” стане настільною для кожного, хто хоче писати про літературу та книги, бо до цього тексту можна і треба повертатися, щоб нескінченно поглиблювати свої знання про літературу, розширювати своє сприйняття творів українських та зарубіжних письменників. Можна просто відкрити книгу будь-якій сторінці й, неодмінно, знайдете багато дуже цікавих текстів та книг, які Ростислав Андрійович згадує, посилається або рекомендує прочитати.

Книга написана для широкого кола читачів, її дуже легко читати, це наче захоплива подорож у світ літератури, де точно не буде нудно, тому що ніхто нічого не нав'язує, а пропонує долучитися до розмови про “добрі книжки”, від романтика Григорія Сковороди до постмодерніста Сергія Жадана, побачити своєрідність, красу української літератури, дізнатися про її стилі та напрями, а головне - читати більше якісних книг, що написані та перекладені українською мовою.

Сміливо та наполегливо рекомендую читати “Пригоди української літератури” педагогам, що викладають цей предмет у школі, тому що на сторінках книги література нашої країни відкривається під абсолютно іншим кутом зору, без отого відчуття злиденності, меншовартості нашого народу, його безпросвітної важкої, а часто й абсолютно марної праці на селі, яким підкреслювалася її рустикальність.  Наприклад, варто звернути більше уваги на повість “Хмари” Івана Нечуя-Левицького де змальовано особливості навчання в Київській духовній академії.

“Після екзаменів усі студенти були веселі, всі весело розмовляли, знайомились, жартували. Довгі й густі алеї у монастирі аж гули од голосної розмови. Студенти з України й Білорусії були цивілізованіші, делікатніші. Вони стояли далеко вище од інших, навіть розвиттям розуму і виглядали паничиками й європейцями між грубими великорусами”

Або повість Миколи Хвильового “Санаторійна зона”.

В прикінцевому розділі книги “Пригоди української  літератури” Ростислав Семків ділиться своїм баченням розвитку літератури після неминучої перемоги Збройних сил України у цій війні:

“Ми прочитаємо страшні в своїй точності репортажі та станемо свідками постання величезного континенту мемуарних творів, з духу яких пізніше народяться романи. З'являться коротші та більші біографії фронтових героїв, з яких ніхто не залишиться безіменним. Досвід солдатів, волонтерів, тих, що плели маскувальні сітки, організовували збори коштів, надавали психологічну підтримку чи просто пекли пиріжки для вояків на передовій, стане предметом значної кількості нон-фікшну, котрий перечитуватиме не одне покоління^"

В кінці автор рекомендує цілий список книг для подальшого вивчення та поглибленого дослідження.  Кожне слово книги сповнене непохитної впевненості, віри в успішне європейське майбутнє України, та нашої літератури, а неперевершено реалістичні портрети письменників, які намалювала художниця Ольга Глумчер роблять класиків ще ближчими, зрозумілішими та актуальнішими для сучасного читача, тож, найцікавіше попереду, далі обов`язково буде.