онлайн-журнал про книги та літературу
«Село шпоталося, дивом дивувалося, чудом чудовалося»
Ще одну сторінку, 2024. 456с.
«Покутська трійця: добірка малої прози» — це справжня літературна подорож у серце Покуття кінця XIX — початку XX століття. У збірці гармонійно поєднані твори Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини — письменників, які стали знаковими постатями в українській літературі. Кожен із них по-своєму розкриває життя покутського села, проте їхні твори об’єднує глибока любов до простих людей, щире співчуття до їхніх радощів і страждань.
Стефаник із притаманною йому лаконічністю та експресією показує трагізм людського існування, оголюючи найгостріші моменти болю та втрат. Мартович майстерно вплітає в оповідання гумор і сатиру, висміюючи соціальну несправедливість та людські вади. Черемшина ж створює поетичні замальовки сільського життя, де природа та люди існують у гармонії, хоча й не позбавлені драматичних випробувань.
«— Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено. Не бійси, і є моє, і твоє…» («Камінний хрест», Василь Стефаник)
Ця збірка відкриває читачеві цінні картини епохи — критичний погляд на реалії Австро-Угорської імперії періоду так званої «золотої доби» правління Франца-Йосипа І. Хоча цей час часто асоціюється зі стабільністю, розвитком культури та відносним спокоєм у Центральній Європі, для українських земель, зокрема для Покуття, ця доба мала інше обличчя — позначене злиднями, соціальною несправедливістю та важкими умовами життя.
Письменники «Покутської трійці» не ідеалізували імперську реальність, а навпаки — сміливо демонстрували її відсталість, відчайдушну бідність і безправне становище українського селянства. Їхні твори показують світ, у якому люди часто балансували на межі виживання, де освіта була майже недоступною (або неможливою через бідність), а бюрократична машина діяла на користь панівних класів.
У творах простежується критика церковних і державних інституцій, які не завжди були опорою для селян, а нерідко ставали додатковим тягарем у їхньому житті. Ця правдива картина сільських буднів руйнує ілюзію про «золоту добу», оголюючи реальні проблеми, з якими щоденно стикалися люди.
«Присяжний не ждав, зняв хутко образ виніс надвір. Тільки порох закурився, і павутинням обведений просто кутник лишився на тому місці, де стояв образ» («Святий Николай на гарті», Марко Черемшина)
Особливої атмосфери книзі надає яскрава діалектна мова, якою послуговувалися автори. Покутські говірки не лише додають автентичності, а й дозволяють глибше відчути ритм і мелодику тогочасного села. Завдяки цьому читач ніби опиняється серед прикарпатських хат, де чути дзвони на недільній службі, дитячий сміх на подвір’ї та гіркі розмови дорослих про долю родини чи громади.
Проте для сучасного читача така мова може стати своєрідним викликом. Покутські діалектні слова, архаїчні вислови та мовні звороти потребують уважного прочитання, а подекуди й додаткового тлумачення. У цьому допомагає словник діалектних слів, що міститься у збірці, — він значно полегшує сприйняття текстів і дозволяє глибше зануритися в атмосферу оповідань. Завдяки цьому навіть малозрозумілі на перший погляд слова відкривають перед читачем цілий пласт мовного та культурного багатства Покуття.
«Аді, в пазусі маю сину книжечку. Оце моя хата і моє поле і мої городи. Іду собі з нев на край світа! Книжеча від цісаря, усюди маю двері вторені. Усюда. І по панах і по жидах і по всьикі вірі»
(«Синя книжечка», Василь Стефаник)
Вступне слово упорядника Олександра Демарьова — це цінний огляд, що допомагає глибше зрозуміти творчість Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини. Демарьов влучно розставляє акценти на біографічних вирізках з життя кожного з письменників, наголошуючи на їхній спільній тематиці — житті покутського села з його радощами та трагедіями
Упорядник також звертає увагу на соціально-критичний характер багатьох творів, що дозволяє сучасному читачеві краще осягнути культурний і суспільний контекст тієї доби. Такий вступ стає своєрідним путівником, що занурює в атмосферу збірки і допомагає глибше відчути її зміст.
Окремо варто відзначити чудове оформлення видання, яке заслуговує на особливу увагу. Естетика книжки вдало підкреслює її зміст, гармонійно поєднуючи історичний контекст. Художнє оформлення обкладинки, ретельно підібрані ілюстрації та шрифти створюють цілісний образ, що ще більше занурює читача в атмосферу епохи. Таке поєднання змісту та форми робить видання не лише пізнавальним, а й естетично привабливим.
«У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у річці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася» («Новина», Василь Стефаник)
Саме ця чесність у змалюванні життя стала однією з найсильніших рис творчості «Покутської трійці». Письменники не просто констатували соціальні негаразди, а й намагалися викликати співчуття до героїв, підкреслюючи їхню гідність, силу духу та прагнення до кращого майбутнього. Такий підхід не лише додає творам емоційної глибини, а й робить їх актуальними й сьогодні.
