онлайн-журнал про книги та літературу
«Юна. Війна» Світлани Вертоли – підліткова повість, що фіксує трагічні моменти, які мов шрами залишаться у свідомості кожного українця. Історія оповідає про Юну та Рому, які застали страшні події 2014 року в своєму рідному місті – Іловайську. Які унікальні ознаки авторського стилю помітні у повісті? Чим особливий текст для української літератури? Чому твір допоможе усвідомити причини сьогочасних подій у країні?
Пара, проте чи єдине ціле?
Мисткиня зображує зародження та розвиток стосунків дівчини та хлопця, які все життя провели на східній території України. Світлана Вертола крізь деталі знайомить читачів із сімейними традиціями, побутом, звичаями, світоглядом населення тієї області. Щемкі слова фіксують автобіографічні факти та виростають у екзистенційні теми – питання життя та смерті, радості та горя, любові та розлуки, вірності та зради тощо. Юна постає щирою та доброю дівчиною із великим серцем. Вона переймається за долю України, адже усвідомлює, що вона – її частина. Водночас її душу полонив кмітливий і наполегливий Рома, який вимушений заробляти гроші на поширенні брехливої інформації про Майдан. Його батько походить із Ростова, а мати відкрито висловлює зневагу до всіх потреб, які виборювали того часу наші громадяни власними життями. Це – два різних підлітка з повністю протилежними сімейними цінностями. Проте на читачів чекають зворушливі, романтичні та теплі історії, які певним чином усе ж їх об’єднали.
Тінь ворога поглинала нас століттями
У тексті є також багато додаткових персонажі, зокрема друзів, вчителів, батьків тощо. Проте вони тільки увиразнюють і поглиблюють усі сенси, які намагалася закласти авторка. На тих територіях російське століттями просочувалося в життя людей і стирало межу між своїм і чужим. Ніхто не міг відповісти на питання, чому діти мали танцювати в школі російські танці, дорослі за складних моментів тікали саме у ворожі краї, а також чому висловлювати проукраїнську позицію означало ставати білою вороною. Проте у всього є наслідки. Які? Відчуйте:
«Невже ти не розумієш, що твоїми руками країну розколюють на два табори?»
«Наш дім мені завжди здавався фортецею, але тепер він став зайвим нагадуванням, що не варто зводити повітряні замки та жити в ілюзіях»
«Усе тут було таким — із запахом гару, запилене, пусте й розгромлене. Як і я всередині. Як і ми всі»
Озвучити те, про що мовчали роками
Кожен українець відчув із 24 лютого 2022 року все, що проживали люди на окупованих територіях ще і 2014 року. Обстріли, тривоги, наступи, гради, зруйновані будинки, вбивста… Авторка через властиві її стилю градацію, риторичні питання та оклики, ліричні відступи, потоки свідомості передає найпотужніші почуття, що огортають в подібних ситуаціях. Проте деякі читачі у власних відгуках наважилися назвати деякі моменти «прісними», зокрема до них належить і фінал. А можливо, таким є не сам момент чи авторський стиль, а все замовчане та несказане у часовій прірві у понад 8 років між подіями в тексті? У прірві розумінь, що була між людьми з різних областей нашої країни...
Шрамами минулого всіяні
«Юна. Війна» Світлани Вертоли – унікальна повість сучасної української літератури, що фіксує перебіг подій, де не кожен був очевидцем, але проживав цей досвід навіть через переказані історії. Крім того, увиразнює кожен аспект тексту й яскравий буктрейлер, де авторка увіковічнила свої щемкі переживання та болі. Цей твір дає можливість на власні очі побачити, як розгорталися події на Майдані та в Іловайську, та усвідомити, що насправді слало передумовою цих трагічних сторінок нашої історії. Текст – на згадку минулому та для осмислення в майбутньому.
