онлайн-журнал про книги та літературу
«Дім для Дома» Вікторії Амеліної – затишний і теплий роман про пошук дому, ідентичності, міста й, можливо, навіть країни. Це – історія-туга за минулим, змальована з життя шістьох людей і собаки під одним дахом. У прозовому тексті авторка показала період від початку 90-тих до Помаранчевої революції, а головним місцем подій стає радянський Львів. Життя набуває нових фарб, якщо глянути на нього під іншим кутом. Яким покаже себе цей світ, якщо глянути на нього крізь погляд собаки?
Доме, не мовчи...
Головним оповідачем пригод сім’ї Ціликів стає пудель Домінік, або ж просто Дом. Він щиро, наївно, іронічно та дещо навіть цинічно пропускає крізь себе все, чим наповнений цей світ. Герой увиразнює текст яскравими кольорами, незвичними запахами, унікальними смаками, пронизливими звуками та гострими почуттями. Цей собака не є мисливцем, як того хоче Борис, а тому чоловік віддає тварину своїй доньці. Спочатку йому не подобаються ні їжа, ні місце, ні люди, але з кожним днем він відкриває для себе все нові моменти для співпереживання. Собака понад п’ятнадцять років чекає на повернення до свого Господаря, але так і не усвідомлює, що істинний дім для нього – зовсім не той будинок. Він відчуває всі жахи життя та осмислює очевидні, але болючі моменти. Якби ж Дом міг говорити, то історія сім’ї мало би зовсім інший хід подій…
Родичі, але чи сім'я?
Львів так і не стане рідним для родини, яка приїхала з глибинки Радянського союзу та весь час провела на валізах. Символічно, адже авторка почала писати цей текст у дорозі (в умовному «ніде»), а її героїв почуваються так само нізвідки. Дві розлучені сестри Тамара та Оля, дві дочки Маша та Маруся, Велика Ба та полковник розділяють один дах, проте чи цілісна вони сім'я? У кожного – свої таємниці, проблеми, пригоди та дім, який вони не цінували.
Важко підтримувати свою історію
Кожен має свою глибоку та гірку історію, яка несе за собою десятки екзистенційних питань. Крізь їхні долі авторка порушила питання еміграції, нереалізованих мрії, самотніх матерів, братовбивчих воєн, жорсткості світу тощо. Дідусь – військовий, що приховує на своїй дачі нереалізовану мрію. Бабуся Лілія живе у своїй бульбашці та постійних маленьких клопотах. Тамара, їх старша донька, починає пиячити під час пошуків рідної дитини, що зникла без попередження. Ольга, молодша дочка, із колишньої вчительки перетворюється в жінку, що будь-яким способом виборюватиме гроші на лікування дитини. Маруся, осліпла дівчинка Олі, відчуває цей світ значно яскравіше та цікавіше, ніж усі довкола. Маша – Тамарина бунтівниця, яка заплутується у власних бажаннях і поринає у величезні проблеми. Такі різні, але водночас дуже схожі.
Дім у кожного свій
То що таке дім для Дома? Це – моменти, люди, історії, запахи, а ще:
«А дім твій — там, де твої сліди. Дім — розпорошений, як білі уламки замерзлих річок над Землею»
«Дім там, де тебе пам’ятають...»
«Може, дім у людини має бути всередині — крихітний, тільки твій, як у равлика»
«Дім для Дома» Вікторії Амеліної – роман для тих, хто прагне перепрочитати минуле українців, наситити його новими фарбами, осмислити все, що відбувалося з тогочасним суспільством, поринути у вир спогадів. Проте головне – віднайти дім, який усередині кожного з нас.
