онлайн-журнал про книги та літературу
фото з сайту osvitoria.media
До Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. та масових штучних голодів 1921-1923 рр. і 1946-1947 рр. було створено онлайн-гайд літературою голодів-геноцидів “П’ять колосків”. Створений він студентами Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Втіленням гайду став сайт, де читачі можуть знайти різні твори, як художні, так і документальні, написані на тему штучних голодів. Авторами цих творів є очевидці подій, їх нащадки та історики, що досліджували ці явища.
Часто люди вважають, що геноцидом українського народу був тільки Голодомор 1932-1933 рр. Так, він був наймасовішим. Проте ці твори, які пропонує проєкт “П’ять колосків”, доводять, що геноцидами були і два інші голоди.
Скажімо, вірш Павла Тичини “Голод” був написаний у 1921 році, під час першого голоду. І вже в цьому вірші автор говорить про вимінювання сімейних реліквій на навіть найгіршу їжу, про масові смерті, про людожерство.
У драмі Миколи Куліша “97”, написаній 1924 року, автор наголосив на тому, що їжа насильницьки відбиралася в людей, прирікаючи їх або на смерть, або на виживання страшними шляхами. Тобто причиною голоду була не посуха чи поганий врожай, як інколи пишуть у підручниках з історії. Це був геноцид.
Микола Куліш також ставить перед своїми персонажами вибір: церковна чаша (що уособлює духовність і Бога) або хліб (що гарантує їжу принаймні на найближчий час). Не дивує, що влада СРСР змусила Куліша переписати фінал п’єси, адже той викривав їх злочинні дії. Тому читаючи цей твір, намагайтеся реалістично дивитися на його сюжет.
Один із найвідоміших творів про Голодомор – роман Уласа Самчука “Марія” (1934). Це історія життя української дівчини, усі перипетії, радості й сум її шляху. Остання частина роману описує прихід Голодомору. Автор показує, наскільки росіяни не тільки націлено вбивали наш народ, а й породжували ворогування між українцями. Це розкривається у творі через тему каїнства, убивства брата братом.
І, звісно, поступово розвивається тема голоду. Усе починається з бажання з’їсти власного собаку, переходить до збожевоління й урешті-решт до самогубства.
Другий найвідоміший твір Голодомору – роман “Жовтий князь” Василя Барки. Якщо ви хочете дізнатися про всі факти Голодомору сповна, то цей твір для вас. Нема такого явища штучних голодів, якого б не описав автор у цьому творі.
Василь Барка сам пережив цю трагедію та отримав важку хворобу по тому. Тож, цей роман можна вважати цілком автобіографічним. Та написати про цей жах Василь Барка зміг лише в 1962 році. Певно, травма довго не давала йому повернутися до того періоду свого життя.
До збірки Євгена Гуцала “Сльози Божої Матері” (1990) входить повість “Голодомор”. Повість можна з упевненістю назвати екзистенціалістською. У страшній ситуації люди вибирають між злом і добром. У повісті багато персонажів, і кожен із них розкривається по-своєму. Хтось обирає егоїзм та виживання за рахунок інших, хтось навіть із останніх сил допомагає іншим, а дехто, думаючи, що виконує волю Бога, скоює зло.
Із документальних творів цікавим є памфлет Івана Багряного “Чому я не хочу вертатись до СРСР?” (1946). Автор говорить про всі страшні речі, які робилися в СРСР за правління Сталіна. І серед них усіх він особливо виділяє Голодомор. Він висловлює максимально правдиву річ: це був геноцид, бо люди помирали в будь-якому випадку. Людина віддала хліб “державі” – вона помирала з голоду, не віддала хліб “державі” – її розстрілювали.
Серед усієї документалістики та художньої літератури життєствердним є документальний збірник спогадів очевидців голодів про їх рятівників “Людяність в нелюдяний час” (2018). У збірнику збережені історії різних людей про те, як українці допомагали одне одному в такі важкі часи й рятували життя іншим. “Любов Епштейн годувала дітей Киселів борщем і хлібом. Це підтримало їх, допомогло вижили. Під час Другої світової війни родина Киселів врятувала євреїв Епштейнів від Голокосту”.
Цей твір доводить, що українці – не “одноосібницька” нація. Ми турбуємося одне про одного й готові прийти на допомогу ближньому. Навіть під час Голодомору ми спромагалися на підтримку іншим. Як і зараз допомагаємо одне одному та нашим захисникам.
Цей проєкт створений, аби нагадати українцям, які жахіття робила з нами росія все минуле століття й продовжує робити зараз. Тому нам треба зберігати пам’ять про своїх предків, завдяки кому не вмерла й зараз живе українська нація. І нині маємо і ми боротися за щасливе майбутнє нашого народу, за його землі, культуру й історію.
