Українська Мадонна: як Ніна Матвієнко стала голосом народу

02.12.2024

Переглядів: 511

http://chytay-ua.com/

Фрагмент з книги Філа Пухарєва "Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття"

Героїня цього розділу мов зійшла зі сторінок шкільної хрестоматії з української літератури. Злиденне дитинство, інтернат, чорна робота — все це в її історії було. Проте була в ній і мрія — співати. І так, щоб голос її бринів із глибини віків, долинаючи до нас нинішніх і до майбутніх поколінь.

У мрію цю, крім самої героїні, спершу ніхто не вірив. Так і тужила вона за глухими мурами суспільних упереджень, доки не дочекалася принца на білому коні. І не одного, а одразу двох.

Багатодітна родина та дерев’яні гранати

З одинадцяти дітей у родині Матвієнків Ніна народилася восьмою. Її мати працювала у колгоспі, батько — трунарем. Щасливим таке дитинство не назвеш.

Поки батьки гарували, Ніна няньчилася з молодшими братиками та сестричками. Згодом вона й сама найнялася на чужі хліби, щоб приносити копійку у велику родину.

Родина, зрештою, виявилася нездатною утримувати «зайві роти», тому віддала дівчину до інтернату.

Я в такій сім’ї народилась, що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п’яним і вони з мамою співали.

Ніна Матвієнко

У радянському інтернаті, як і в радянській армії, треба було тримати удар. Розуміючи це, Ніна Матвієнко вдаряє по воркауту148. Займається легкою атлетикою, а в дев’ятому класі перемагає у змаганні з кидання... дерев’яних гранат (що б це не означало). Тоді ж у дівчини з’являється розрада, яка нічого спільного з гранатами не має.

Першою піснею, яку ми вивчили, була «Зайнялася зоря розписна...». Я ніяк не могла вимовити російське слово «заря». У мене завжди виходило «зара».

Ніна Матвієнко

Завод, народний хор та дует із рокерами

До житомирської філармонії Ніну Матвієнку не беруть через надто народний вокал. Її місце займає молода Раїса Кириченко, майбутня виконавиця крінж-шлягеру «Козачка».

Натомість після інтернату Ніна Митрофанівна йде гарувати на завод «Хіммаш». Жіночої версії Волтера Вайта* з Матвієнко не виходить, зате у 1968-му її приймають до Народного хору імені Григорія Верьовки в Києві.

Двадцятирічна панянка з головою поринає в столичне життя. На неформальній тусовці вона знайомиться з Олександром Авагяном, засновником і лідером фольк-рок-гурту «Березень»**. Якщо ви читали попередній розділ, то знаєте, що це знайомство переросло в музичний дует, якого українська сцена ще не бачила.

Ніна потім часто приходила до Сашка додому і проводила з нами час. А у 72-му нам дозволили попрацювати у студії звукозапису на Хрещатику. За одну сесію записали з Ніною вісім чи дев’ять пісень. Це був перший в Україні дует фольклорної співачки із рок-гуртом.

Валерій Вітер, ексвокаліст «Березня»

«Не сходило вранці сонечко», «Либідь» та інші треки з того запису згодом увійдуть до класичного репертуару Ніни Митрофанівни. Що ж до суперхітів, то вони вже чекають на співачку за рогом.

Поклад + Рибчинський = Матвієнко

Молодий поет Юрій Рибчинський сміється довго й гучно, коли дізнається з гороскопа, що має пов’язати життя з музикою. Зі школи киянин багато друкується у пресі, а завдяки драматургу Лесю Танюку зафренджуєтьсяіз шістдесятниками. Але яка, в біса, музика? Скільки хоч там тих нот?

Повірити у віщування зірок Рибчинського змушує... армія. Наприкінці 60-х хлопця направляють на службу до військового оркестру, де він знайомиться з Ігорем Покладом. Саме з тим Покладом, що продзижчав усі вуха українцям своєю «Коханою»*! Відтоді Юрій не просто поет, а поет-пісняр.

Разом із Ігорем Покладом у моє життя увійшла Музика. І скільки б композиторів не писали музику на мої вірші надалі, найкращим і найулюбленішим для мене був, є і буде Ігор Поклад.

Юрій Рибчинський

Після дембелю Поклад із Рибчинським планують концептуальний цикл пісень, що поєднають українські народні мелодії та закордонні поп-ритми. За їхнім задумом, кожен трек має стати референсом на той чи інший жанр із нашого фольклорного пісенника: чи то гаївку, чи щедрівку, а чи й баладу.

Налаштувався на пісні, які б ішли від української землі, від народної пісні. Не тільки інтонаційно — щоб був у них такий дух. Найголовніше, чим вирізняється з-поміж інших українська народна пісня, — її трагізм.

Ігор Поклад

Та де знайти самобутній, чуттєвий і водночас достатньо сильний голос, що зможе вдихнути життя в інноваційну ідею сонграйтерів? Підказку несподівано дає Іван Миколайчук. Зірка «українського Голлівуду» виявляється палким фанатом Ігоря Поклада, а його пісні називає «маленькими літургіями».

Іван Васильович радить Ігорю Дмитровичу звернути увагу на фольк-тріо «Золоті ключі». Дівчата щойно записали саундтрек до «Пропалої грамоти», а ще з ними співає дружина Миколайчука, Марія. Однак справжній скарб ансамблю — це така собі Ніна Матвієнко.

І ось Ніна Митрофанівна виходить на сцену перед Покладом і Рибчинським, а тоді заводить своє тужливе «Ой...». Щоб винести вердикт, композитору і поету вистачає одного слова, а точніше — вигуку.

Ми шукали довго. Поки я не почув Ніну Матвієнко. Почув і... заплакав! У цьому було стільки туги, суму... Вже тоді стало зрозуміло — нікого ми більше не будемо шукати. Знайшли!

Ігор Поклад

«Зелен клен», «Дикі гуси» та «Чарівна скрипка»

Це був ідеальний метч! Настільки, що Ніна Матвієнко повністю перезаписує попередні пісні з циклу Поклада—Рибчинського, вже відомі слухачам у виконанні ансамблю «Мрія». Це, зокрема, фольклорно-психоделічна казка «Зелен клен» (1968) та сільський нуар «Дикі гуси» (1970) (порівняйте звучання із Bang Bang Ненсі Сінатри).

Тоді ж Юрій Рибчинський знайомиться з Володимиром Івасюком та його батьком, письменником Михайлом Івасюком. На згадку Івасюк-старший дарує колезі книжку «Чарівна скрипка». Рядки про білокрилу птаху випурхують із душі поета самі собою.

А що, якби я не зустріла цього Скрипаля, про якого співається в пісні? Не пізнала б таїнства його мелодії та не почула б цієї музики? Знаєте, я йду до свого скрипаля кожну весну, і ця мелодія досі звучить для мене.

Ніна Матвієнко

От тільки вірш Рибчинського про безнадійне кохання дівчини до молодого скрипаля ніяк не лягає на мелодію Поклада. Юрій Євгенович пропонує небанальне рішення: прибрати з пісні приспіви. У відповідь Ігор Дмитрович лише крутить пальцем біля скроні. Ламати усталену структуру поп-шлягерів — усе одно, що стріляти собі в ногу! Та Рибчинський все ж переконує співавтора зважитися на експеримент.

«Існує така форма, як балада, нехай одна з наших пісень буде баладою», — підсумовував і переконував я свого колегу. Балада — це завжди сюжет.

Юрій Рибчинський

Ризик себе виправдовує. Завдяки Ніні Матвієнко розкішний симфопоп Поклада й Рибчинського набуває невимовної щемкості, що хапає за серденько і вже не відпускає.

А ще «Чарівна скрипка» — один із перших українських шлягерів, що розповідає про нещасливе кохання з позиції жінки. До цього романтичні страждання були здебільшого чоловічою «індульгенцією».

 

Йшла до нього, наче місячна царівна,

Йшла до нього, як до березня весна.

І не знала, що та музика чарівна

Не для мене, а для іншої луна.

«Чарівна скрипка»

 

Дует із MONATIK та останній концерт

Співпраця з Ігорем Покладом і Юрієм Рибчинським відкриває перед Ніною Митрофанівною двері до великого шоу-бізнесу. Але в майбутньому Матвієнко здебільшого триматиметься від нього якомога далі, час від часу переступаючи через поріг хіба що однією ногою.

Співачка залишиться вірною собі та українському фольклору. Виступатиме з хором Верьовки, співатиме народні пісні у фільмах, співпрацюватиме з ансамблем «Київська камерата». А ще народить від художника Петра Гончара доньку Антоніну, відому на українській поп-сцені як Тоня Матвієнко.

З початком російсько-української війни Ніна Митрофанівна збурюватиме українське суспільство неоднозначними поглядами на ситуацію. У 2015-му вона візьме участь у телемості із сепаратистами самопроголошеної «днр», пояснюючи це фразою: «Я просто хотіла подивитися цим людям в очі». А у 2018-му, на запитання, чому не виступає перед українськими захисниками, відповість так: «Я не знала, що їм співати. По-перше, я не хотіла цієї війни, я протестувала [...] Я вважала, що це не пояснювально, я не можу цього пояснити».

Зате українські селебритіз ставитимуться до Матвієнко з безумовною повагою. У 2000-му дует із Ніною Митрофанівною запишуть репери з «ТНМК», а у 2019-му з легендою виступить поп-енерджайзер MONATIK*.

Влітку 2023-го Ніна Матвієнко дасть концерт у рамках конференції для українських айтівців (!). Певно, він стане одним з останніх виступів співачки в Києві. Потрапити на нього пощастило й мені. Зі старих хітів було приємно почути «Чарівну скрипку» — хоч і без живого музичного супроводу, проте зі справжнім голосом співачки.

Ніни Митрофанівни Матвієнко не стало 8 жовтня 2023 року. До свого 76-річчя вона не дожила два дні. Але що таке два дні у порівнянні з вічністю, у якій залишиться для нас співачка? Колись Ніна Матвієнко відкрила для слухачів Український Космос, в якому живе народна пісня. Тепер там живе і вона сама.

Останнім часом я дедалі більше думаю про таїну народної пісні, однак і досі цю пісенну магію збагнути не можу — просто співаю те, що хочу, і те, що люблю. Мелодія проникає в кров, у серце. Мелодія є носієм духу людських прагнень до світлого і чистого. Пісенна інтонація — то журлива, то весела, але завжди змістовна, мудра.

Ніна Матвієнко

Детальніше про книгу

Підтримати проект