Промчати вовком крізь віки

Потрапити в інший світ, зануритися в нього з головою та віднайти нові сенси, про які раніше не думав – усе це можна зробити, розгорнувши книжку Павла Дерев’янка «Аркан вовків». Це – темне фентезі з елементами альтернативної історії для сучасників, що важко оминути й неможливо забути, як прочитаєш хоча б кілька сторінок.

Автор має на меті своєю трилогією вплести насиченими нитками у світову культуру українські міфи, легенди, обряди, ритуали. Яскраво та по-новому заграли образи відьом, щезників, характерників, мавок, потойбічних богів. Письменник витворює карти з низкою дубів, що слугують своєрідним зв’язком між людьми-вовками. Вигадка стає дуже близькою до життя, адже митець не раз послуговується історичними та науковими джерелами, витворюючи образи в романі. Цікаво також те, що всі герої належать до різних прошарків, регіонів, але багато з них містять у собі певні характеристики самого автора. Завдяки глибоко прописаному психологізмові можна відчути душевні порухи, немов очима людей того часу глянути на всі події. У середині характерників борються дві особистості. Перша – людина, а друга – вовк, який постійно промовляє, вказує, що краще вдіяти, адже має загостренні чуття.

У цьому веселому й авантюрному тексті починаєш хвилюватися про майбутнє персонажів, а в певний період усвідомлюєш, що настільки впізнав себе у них, що ви вже разом проходите ініціацію. Чому за часів козаччини спокійно ставилися до характерників? Як перетворитися на вовка та не розгубити одяг? Чи можливо повернутися з Потойбіччя? Яким чином тоді проходили викупи полонених? Згорнувши книжку, однозначно інакше дивитимешся на світ і всі події довкола.

Що вже казати про оригінальне мовлення персонажів?! У діалогах не раз можна насолодитися архаїзмами, історизмами, діалектизмами («черес», «кунтуш», «клямри», «флояра», і т.д.) проте часом чути брутальні слова, які витворюють жорстокий світ чоловіків («курва», «гузно», «босота малолітня» і т.д.). У романі легко вловити філософські міркування, висловлені у формі афоризмів: «Лицар, який не здатен зрозуміти ворога, буде посміховиськом», «Небезпека чигає там, де очікують її найменше», «Свіжі рани болять найдужче» тощо. Також автор звертається до вишуканого змалювання образів: «… краса Ліни була медом світлим – легким і пряним, подібним до молодої квітки, яка ще не розквітла і не збагнула сили своєї краси». Багатство української мови представлено настільки широко й масштабно, що виникає відчуття, немов це – окремий герой. Система образів виписана до найменших деталей!

«Аркан вовків» – інший, але довершений світ зі своїми химерними правилами. У творі порушено безліч тем, зокрема від навчання характерників до становища жінки в суспільстві. Душевні почуття героїв постійно коливаються між любов’ю та ненавистю, страхом і впевненістю, гордістю та призрінням і т.д. П. Дерев’янко хоч і не робить лінію кохання основною, але через сюжетні перипетії розкриває зусібіч прояви цього почуття: смерть коханої та матері маленького сина; любов характерника до відьми; розлучення, яке має принести користь, але завдає лише душевного болю; страх бути покинутим; бажання тілесної втіхи та інше.

Одне з найкращих українських сучасних фентезі, яке варте того, щоби про нього почув світ. Досі сумніваєтеся, чи варто придбати книжку? Тоді дослухайтеся поради: не повертайтеся спиною до відьми. Нехай Мамай допомагає!

Підтримати проект