онлайн-журнал про книги та літературу
Наталія Довгопол – сучасна українська письменниця, авторка серії романів «Шпигунки з притулку «Артеміда» (3 книги), «Прокляте небо», «Мандрівний цирк сріблястої пані», «Витязь і Вірлиця» та інших. Родом письменниця з Броварів (Київщина), а з 2018 року проживає у Афінах. Тривалий час займалася історичною реконструкцією та театром.
Наталія пише книги для дорослих, а також старших (young adult) та молодших підлітків. Також є співавторкою спільноти «Фантастичні talk(s)», що об’єднує п’ятьох українських письменниць-фантасток. Вона є лауреаткою Державної премії імені М. В. Гоголя та ряду відзнак конкурсів «Коронація слова», «Еспресо. Вибір читачів» та «Топ БараБуки».
БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю
Чи читаєте електронні книжки, слухаєте аудіокнижки? Люблю аудіо, бо я багатозадачна. Можу й посуд помити, і в паралельному вимірі побувати — економія часу!
Недочитані книги: Часом даю другу спробу, іноді навіть третю — бо в дитинстві все дочитувала, але зрештою себе не мучу. Бо буває, що воно просто не моє або не заходить в даний життєвий момент.
Особистість чи особистості, які надихають: Військові та волонтери. Видавці, що попри все працюють у Харкові. Підприємці, що відкривають локальні бізнеси в містечках, українці та українки, що не опускають руки попри все.
Музика, що створює настрій: Нарваний Жадан із Собаками, ліричні народні пісні, легкий поп-рок — вмикаю під настрій.
Фільм(и), що вразив: Багато разів передивлялася Mamma Mia — зокрема із друзями, що приїздять в гості до Греції. Так, ми підспівували всім пісням Abba з Фантастичними talk(s), коли відпочивпли з дівчатами на острівних канікулах.
Улюблена екранізація: Із останнього: «Літо, коли я стала привабливою» (книжка «Цього літа я стала вродливою»). Милий янгедалт, що торкається глибинних питань прийняття хвороби, втрати та цінності родини. Дуже затишний і літній, із красивими акторами й локаціями.
Улюблене місце читання: У ліжку перед сном.
Улюблений автор(ка): Досі не маю авторів, у яких я би фанатично перечитала все. Свого часу на мене дуже вплинула Леся Українка з «Лісовою піснею».
Улюблений літературний герой: Мартін Іден — колись він також вплинув на мій життєвий вибір. Адже якщо дуже хочеш стати письменницею й готова багато працювати, то все вийде. Головне, мати правильні цілі.
Життєве кредо: Надихáти.
Кого з митців хотілося б запросити на каву? Власне, з Лесею Петрівною я би залюбки попила кави.
Остання прочитана книга: Прочитана — «Зірки та кістки» Ірини Грабовської, і ще штук п’ять в процесі читання. Зокрема, нонфіки «Релігія має померти, або У кого ми повіримо після Бога» та «Доба постів і карнавалів» від «Віхоли», а також «Стовпи землі» Кена Фоллета.
УЛЮБЛЕНІ КНИГИ
У дитинстві я читала дуже багато, любила «Трьох мушкетерів» Дюма й «Роксолану» Загребельного. Але відкриттям тоді для мене стали «Серця трьох» Джека Лондона, написані як кіносценарій. Отоді я зрозуміла, що хотіла б писати саме так. Не все закарбовується в пам'яті, але все здійснює вплив. Особливо, коли пишеш сама.
Відзначу кілька останніх прочитаних книжок, які особливо закарбувалися:
«Балада про співочих пташок і змій» Сьюзан Коллінз — це дуже добре написаний янгедалт, із прихованими символами, складними виборами та чудово прописаним антигероєм.
«Дім солі» Світлани Тараторіної — фантасмагоричний світ Кіммерика, де люди перетворилися на мутантів. Виявилося, що постапокаліпсис — це не обов’язково про смерть, а якраз навпаки — про відродження та життя. А ще й кримська історія та легенди — я це люблю!
«Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла, лікаря й психотерапевта, що пережив Голокост, — це таке терапевтичне читання, яке дуже відлунює зараз.
