Юлія Ярмоленко, Мар’яна Гілевич «Малечі про інтимні речі»

 Видавництво «Талант», 2022. 48 с. 

«У цій книзі немає секретів від дівчаток чи хлопчиків»

Мабуть у кожного в дитинстві виникало незвичне запитання: «А звідки я взявся?!». І звичайно, неодноразово ми чули відповіді про лелек, капусту та інші версії цієї всім відомої історії. А потім з часом розуміли, що осінню лелеки відлітають у вирій.

«То де ж їм тоді взятися у грудні?!» – пригадую із занепокоєнням задумувався я. — «Тай від городньої капусти залишилися одні штурпаки». Правда знайомо від народженим серед зимових вітрів і хурделиць?! Хоча з року в рік питань все більшало, але не відповідей…

«Напевно всі бачили, як спарюються звірі, птахи, комахи, рибки чи жабки»

У книзі «Малечі про інтимні речі» українські авторки намагаються дати правдиві відповіді малюкам про доволі складні та вічні запитання про, які дорослі іноді соромляться говорити. Проте, як правильно називаються наші статеві органи, наголошують про важливість інтимної гігієни, правила поводження у громадських вбиральнях та розповідають про безліч інших «заборонених тем». І так би мовити, вишенькою на торті стане розділ «Звідки беруться діти?».

Книга побудована у вигляді енциклопедії, де в кожному розділі з чудовими ілюстраціями, авторки пояснюють ту чи інші «важливу тему» не вдаючись до надто наукових термінів – головне щоб дитина все зрозуміла. Зокрема, книга рекомендована для дітей віком від 4 до 10 років, проте вважаю, що не всі теми потрібно подавати одраз. Дещо все ж таки варто приберегти на потім (чи можливо це говорить моє пострадянське виховання).

«У нас заведено прикривати статеві органи одягом. Ти, напевно, знаєш, що є країни, де і діти, й дорослі ходять оголеними. Але в них зазвичай дуже жарко, і ці люди живуть невеликими племенами»

Діти дуже допитливі і з часом, вони все ж таки дізнаються про «всі дорослі речі» від оточення, школи чи вулиці. Однак проінформована дитина – захищена дитина, яка вміє розставляти власні межі, турбуватися про себе та своє здоров’я, поважати світ інших. Свідомо будувати своє життя, мінімізуючи загрози і допомагати в цьому іншим.

«Ми всі гарні такими, як нас створила природа. Хтось дуже худий, хтось низький на зріст, хтось темношкірий, а дехто з нас пересувається за допомогою інвалідного візка – всі ми дуже класні, коли ставимося один до одного з повагою й допомагаємо долати труднощі»

Адже бути справді «дорослим» – це перш за все нести відповідальність за свої дії, вибір та життєвий шлях, а не пливти за течією. Іноді страшно за деяких дорослих, які і досі залишаються дітьми. Травмованими, безправними та не відчуваючи власної самоцінності та унікальності. Адже все починається з дитинства. Чи не так?!

Читайте також: Дитяча література про доросле: 11 українських книжок про війну

Підтримати проект