онлайн-журнал про книги та літературу
Дзвінка Матіяш, письменниця
Книга "27 днів до Різдва" почалася з оповідання до різдвяної антології, що писалося влітку 2020 року — це вже цілком давньоминула епоха. Антологія мала назву "Таке Різне Різдво" (Видавництво Старого Лева, 2020). Оповідання ж звалося "Вертеп, Кекс та інші чудеса".
Писання цього тексту було чистою насолодою і радістю. Причому для мене самої воно відкрило нові грані Різдва — зокрема, завдяки адвент-календарям, якими я до того особливо не цікавилася. Виявилося, що їх існує безліч — на всі смаки й потреби. І скільки б адвент-календарів не існувало, завжди можна вигадати свій — водночас долучаючись до колективного простору, в якому сотні тисяч людей мандрують до Різдва, формуючи спільний простір Дива. Енергія цього передріздвяного простору мені страшенно сподобалася. Простір Гри, Невимушеності, Дитячої радості, Сміху, Традиції, Глибини, Єдності, Добра і Світла (так, ота різдвяна Зірка справді сяє) — наша внутрішня дитина воскресає і оновлюється, здобуваючи шанс прибути до Різдва щасливішою, ціліснішою, народитися заново, разом з новонародженим Богом. Як на мене, саме те, що потрібно втомленим і запрацьованим дорослим.
Отож, оповідання було написане, а мені захотілося продовження. Великого адвент-календаря для дорослих.
Ідея більшої книги почала формуватися завдяки Емілі Дікінсон — в оповіданні герої святкують її день народження 10 грудня, і смакують кексом, спеченим за рецептом поетки на святвечір. У тексті "27 днів до Різдва" цей кекс також є — без нього ніяк.
Звісно ж, я справді спекла отой кекс, щоб змогти його описати — і це була ціла смакова та інтелектуальна пригода, бо ж цей кулінарний шедевр нагадував про поезії великої Поетки, і до його приготування довелося докласти чимало зусиль. А день її народження — Різдво Емілі — відтоді став для мене щорічним святом.
Ну, а далі мені було все ясно. Різдвяний адвент-календар для дорослих слід наповнити зустрічами з різними митцями, що народилися в грудні-кінці листопада і пройти разом з ними передріздвяний шлях внутрішнього переродження, відкриттів та інсайтів.
Уже коли писала книгу, з'явилася ідея-відчуття другого Різдва — себто смерті у час адвенту. Смерті як продовження Життя, на іншому рівні. Смерті не як трагедії й жаху, після якої залишається лише біль і почуття втрати. Смерті як дверей, за якими нас чекає щось грандіозне (діти про це так добре пам'ятають, бо ж вони нещодавно прийшли сюди Звідти і нагадують дорослим, як все є насправді). У моїх чернетках десь є нотатки до різдвяної книги, де під час адвенту дитина стає провідником для дорослих, які майже все забули — хто ми, звідки і навіщо ми тут. Сподіваюся, згодом прийде час написати й таку книгу.
Повертаючись до структури книги "27 днів до Різдва". Закономірно, що якби кожен день адвенту був інтелектуальною зустріччю з митцем, то текст був би надмірно перевантажений. Адже знайомство з творчістю кожного/кожної творчої особистості, котра згадується у книзі, може тривати роками. Чи це Григорій Сковорода, чи Катерина Білокур, чи Райнер Марія Рільке, чи Ян Вермеєр.
Тож у книзі є інші завдання, які дають змогу розслабитися й перевести подих.
Героїв у книзі троє, вони різні, їхні завдання також різні: окрім зустрічей з митцями (святкування їхніх днів народження-Різдва) є завдання музичні, й такі, що дають змогу усміхнутися, зробити паузу й відчути радісну тишу всередині, написавши листа Трьом царям.
Читаючи текст, можна обрати свого митця, з яким хочеться піти у мандри глибше. Або знайомитися з усіма потроху, читаючи їхні тексти, дивлячись картини, слухаючи музику. У цьому і полягає суть адвент-завдання "відсвяткувати Різдво митця чи мисткині".
Варіантів, як читати "27 днів до Різдва", є багато. Читачі запрошені до активного читання й взаємодії з текстом. Активна участь гарантує власні внутрішні зміни — і це справді працює. Але спочатку треба спробувати. І пройти весь шлях, а не зійти з дистанції десь у середині грудня. Герої легкі й трохи кумедні, їм не бракує почуття гумору, вони не бояться сміятися з себе самих (це розкриває серце й горловий центр. Страх насмішки, сміху з себе, блокує ці центри). А ще вони вільні, вчаться плекати свою свободу. Вміють дослухатися до себе і своїх внутрішніх потреб. Люблять експерименти, насолоджуються своїми буднями, знають, як перетворювати їх на свята і бачити дива у дрібницях (це спеціалізація головної героїні).
А ще герої книги не залежать від традицій. Хоча ставляться до них з пошаною, але розуміють, що кожен обирає своє. Тому в книзі немає традиційної вечері з 12 страв — хоча для неї є місце, — якщо хтось саме її потребує. Натомість у тексті донесхочу радості й щастя — коли писала її, почувалася дуже щасливою і вільною.
Рукопис був завершений на початку лютого 2022, тобто до початку війни, і йшлося про адвент-2022. Коли в середині лютого я почала редагувати рукопис, мені хотілося, щоб ця книга мала таку силу, щоб війна якимось чином самоліквідувалася. Цього не сталося, але це не означає, що див не буває. Бувають. І стаються вчасно, навіть якщо шлях до них видається задовгим. Адже диво — це процес, і це важливо усвідомити.
У кожному разі, меседж книги "27 днів до Різдва" — нести енергію Світла й Блага, тож вона його здійснює саме зараз, у листопаді-грудні 2023 року. Що вона принесе, які дари подарує читачам, як трансформує наш простір — побачимо. Бо ж Адвент-2023 ще не почався. У нас дуже багато часу.
Читайте також: Дзвінка Матіяш "Марта з вулиці Святого Миколая"
